Bubbie

(August 19, 1895 – June 19, 1987)

I can imagine her escaping Ukraine,

like a small bird breaking formation
over unfamiliar terrain,
carrying her belongings in a wooden wagon
under a roof of vagrant stars
and sleeping beneath shawls of leaves.

She bartered away all her possessions
salvaged from her hotel in Odessa
ransacked by the Cossacks
during the Revolution.
She gave up an old world to find a new one
more than five thousand miles away.

It was the prelude of a new life,

and the world lay before her like a matryoshka.
In America, she gave up her surname.
And though she spoke no English,
she learned the language of a new place
while keeping the old one alive.

I feel sadness now,

for her coming so far to everything
but having nothing,
bringing with her the voice
of an old country
that embarked with quiet suffering.

The Great War had murdered her family

with gas and guns, and for years
she stayed silent as a sleepwalker.
Her husband died too before I was born.
She seldom mentioned his name,
and I did not know how to ask.

I still remember her voice, unexpectedly

the way my son used to search in soft,
broken tones for the right word,
mispronouncing a vowel or consonant.
A long time ago, she called him Doll Face.
He is the only one to carry forth our name.

Bubbie

(19 серпня 1895 - 19 червня 1987)

Я можу уявити собі її уникнути України,

як маленький формування порушення птиці
по незнайомій місцевості,
проведення її речі в дерев'яній вагон
під дахом бродячих зірок
і спати під хустками листя.

Вона обмінювали геть усе її майно
врятувати від її готелю в Одесі
розграбований козаками
під час революції.
Вона відмовилася від старого світу, щоб знайти нову
більше п'яти тисяч кілометрів.

Це була прелюдія до нового життя,

і світ лежав перед нею, як матрьошки.
В Америці, вона відмовилася від свого прізвища.
І хоча вона не говорила по англійськи,
вона дізналася мови на новому місці
при збереженні старої живий.

Я відчуваю смуток зараз,

для її приїзду до цих пір всі
але не має нічого,
чого з нею голосом
зі старої країни
, Що почав з тихим стражданням.

Велика війна убила її родину

газ і зброю, і протягом багатьох років
вона мовчала, як сновида.
Її чоловік теж помер до мого народження.
Вона рідко згадується його ім'я,
і я не знаю, як запитати.

Я до сих пір пам'ятаю її голос, несподівано

як мій син використовується для пошуку в м'яких,
зламані тонн за право слово,
перекручуючи гласного або приголосного.
Колись давно, вона подзвонила йому Doll Face.
Він є єдиним винесе наше ім'я.